17.05.13

Середовища існування. Наземно повітряне середовище.

Живі організми - мешканці нашої планети - опа­нували чотири основні середовища існування: назем­но-повітряне, водне, ґрунт, а також інші живі організми.

Середовище існування - це сукупність умов, у яких мешкають особини, популяції й угру­повання організмів різних видів.

Серед них наземно-повітряне середовище най­різноманітніше за своїми умовами. Провідна роль серед абіотичних факторів тут належить освітленості, температурі, вологості та газовому складу атмо­сфери.

Світло надходить до нашої планети від Сонця. У спектрі сонячного випромінювання виділяють три ділянки, які відрізняються за своєю біологічною дією на живі організми: ультрафіолетові, видимі та інфра­червоні промені. Без ньо­го існування організмів на суходолі взагалі було б неможливим.

У тварин світло відіграє важливу роль для орієн­тації в просторі. А реакція на тривалість світлового періоду доби дає їм змогу, як і іншим організмам, регулювати процеси життєдіяльності залежно від пори року.
Серед тварин по відношенню до світла виділяють дві групи: «нічну» (види, активні вночі) і «денну» (види, активні вдень).

Температура довкілля відіграє виняткову роль у житті організмів, оскільки впливає на температуру їхнього тіла. У свою чергу, температура тіла впли­ває на швидкість біохімічних реакцій обміну речо­вин: низькі температури їх гальмують, але занадто високі можуть змінити структуру (спричинити дена­турацію) білків, зокрема ферментів.

Для більшості організмів оптимальні значення температури лежать у досить вузьких межах - від +10° С до +30° С. Але в неактивному стані живі орга­нізми можуть витримувати значно ширший діапазон температур (від -200° С до +100° С).
Зберігати активність за певного діапазону темпе­ратур дає змогу терморегуляція. Терморегуляція - здатність підтримувати постійне співвідношен­ня між утворенням тепла в організмі (тепло­продукцією) або його поглинанням із довкілля і втратами теплової енергії (тепловіддачею).

Вологість у житті орга­нізмів -  вода відіграє важливу роль в забезпеченні біохімічних процесів, утворенні й підтриманні структури молекул певних сполук. Унаслідок пристосування до існування в наземно-повітряному середовищі в живих істот ви­никли адаптації до економного споживання і витра­чання води, що, у свою чергу, підтримує її вміст в організмі на відносно сталому рівні.

 В умовах посушливого клімату утримання вологи в тілі забезпечують покриви, які запобігають її випаровуванню (кутикула комах, лусочки плазунів тощо), а також особливі органи виділення наземних членистоногих. До того ж, тварини посушливих місць можуть змінювати періоди своєї активності: вони активніші вночі, коли повітря вологіше і прохолод­ніше, а в період тривалої посухи перебувають у неактивному стані (мал. 109). Великі тварини (анти­лопи, слони) можуть долати значні відстані в пошу­ках джерел води.